Вівторок, 24.Кві.23, 10:54:15 PM | Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід
Парафія Вмч. Юрія Переможця.УАПЦ. м. Київ.
The Parish of the Great Martyr, St. George the Victorious.
UAOC. Kyiv
Каталог статей
| Головна » Статті » Справа Святителя Іоана Шанхайського » Святі про світ та світ про святих |
Народна війна 1917-1932. Нищення духовності.
Віра в Бога завжди була основою світогляду та духовності українського народу. Вона давала надію на краще майбутнє і допомагала вистояти у важкі часи. Тому християнська віра українців стала об’єктом агресії з боку комуністичного режиму, який у своїй сатанинській зухвалості прагнув підмінити Церкву і Бога собою. В. Ленін заявив: «Мы должны дать самое решительное и беспощадное сражение черносотенному духовенству и подавить его сопротивление с такой жестокостью, чтобы они не забыли этого в течение нескольких десятилетий… Чем большее число представителей реакционного духовенства и реакционной буржуазии удастся нам по этому поводу расстрелять, тем лучше». Окупаційна влада російських більшовиків, яка вела жорстоку боротьбу з усіма проявами українського відродження, з особливою люттю накинулася на Українську Автокефальну Православну Церкву (УАПЦ). Адже ця Церква, побіч поширення Божого Слова, хотіла бути українською для українців. У цій Церкві віруючі шукали заспокоєння своїх духовних потреб, шукали Христа, свідомі того, що ця Церква не є політичним знаряддям чужої та ворожої держави. Вже у 1918 році розпочинається планове знищення історичних пам’яток християнської України й арешти і заслання вглиб Росії керівників українських церковних організацій. З міркувань антирелігійної пропаганди було знищено панораму «Голгота», що знаходилася на Володимирській гірці, та пам'ятник на місці колишньої церкви св. Ірини (ця церква у 1037 р. була побудована Ярославом в честь ангела своєї дружини), що стояв на Володимирській вулиці, а сама вулиця перейменована на вул. імені Короленка. В 1925 році Собор Св. Софії та Києво-Печерську Лавру перетворено на антирелігійні музеї, а будівлі й церкви Видубицького манастиря, Всесвятську церкву над брамою Києво-Печерського манастиря обернено на склади. Висаджувати в повітря церкви й історичні пам'ятники в той час окупант ще вагався, боячись спротиву українців. Тільки після запроваждення колективізації, знищення найкращої частини селянства і жахливого голоду 1932-33 рр., окупант вже сміло перейшов, разом з масовими розстрілами українців, до висаджування у повітря українських пам'яток й церков. Сатрап червоної Москви — Постишев, після переводу до Києва столиці з м. Харкова, протягом одного тільки 1934 року вчинив у Києві грандіозні варварські руйнування християнських пам’яток архітектури. Зокрема висаджено в повітря Золотоверхий Михайлівський монастир, збудований в XI ст. князем Святополком-Михайлом. Там знищено гробниці українських князів: Святополка-Михайла і його дружини — грецької царівни Варвари, яка з Візантії перенесла до м. Києва мощі Великомучениці Варвари, Туровського князя Святополка Ігоревича, Дубровецького князя Гліба Юрієвича й митрополита Йосипа Борецького — великого достойника Української Церкви. Обернено в купу руїн Братський монастир на Подолі й колишня Духовна Академія при ньому — осередок церковно-освітньої науки, починаючи з ХУІ століття. Мав величезну книгозбірню-музей. Вся історія й діяльність цього монастиря тісно пов'язана з гетьманом Петром Сагайдачним, Іваном Мазепою та безперечним авторитетом Української Церкви — фундатором вищої духовної освіти на Україні — митрополитом Петром Могилою. Знищено Військово-Миколаївський Собор, так званий Великий Микола, побудований гетьманом Іваном Мазепою, Десятинна церква з гробницями св. Володимира й св. Ольги, побудована у 1842 р., та з історичними пам'ятками часів Княжої доби, Стрітенська (всіх Скорбящих Радість) церква на Львівській площі, Успенський Собор на Подолі, побудований у XII столітті, який з 1620 по 1786 рік був Кафедральним Собором та ще цілий ряд храмів. Сплюндровано Аскольдову могилу — цвинтар з кам'яною церквою св. Миколи, збудованою у 1809 р. Могили зрівняно з землею. Цвинтар обернено на парк, а церкву перероблено на кіоск. Всі цінності зруйнованих церков і монастирів, а також і тих, які ще залишилися, окупант пограбував. А вони були великі. Сотні років благочестиві українці давали на храми щедрі пожертви. Кримінальні злочинці з оточення Леніна це знали і тільки чекали пристойного приводу для організації чергової «експропріації». Цим приводом став спровокований самими більшовиками голод 1921-1922 років в Україні. Дізнавшись про нього, Ленін у своєму листі членам політбюро ЦК РКП(б) від 19 березня 1922 року наголошував: «Именно теперь и только теперь, когда в голодных местностях едят людей, и на дорогах валяются сотни, если не тысячи трупов, мы можем (и поэтому должны) провести изьятие церковных ценностей с самой бешеной и беспощадной энергией и не останавливаясь перед подавлением какого угодно сопротивления». (Цитата за: В.И. Ленин. Неизвестные документы. 1891 – 1922. – М., 1999. – С. 516). У багатьох місцевостях України головним експропріатором виступало ДПУ. Активно використовувалося військо, а сам процес вилучення церковних цінностей нагадував воєнну операцію. Кампанію було закінчено наприкінці липня 1922 р. Більшовики отримали 3 пуди 3 фунти і 75 золотників золота, понад 3 тис. 105 пудів срібла, 125 карбованців золотом і 8 тис. 615 карбованців сріблом, 858 діамантів загальною вагою 1469 каратів, інше дорогоцінне каміння та коштовні метали. Зібрані церковні багатства оцінювалися більш ніж у 834 тис. крб. золотом. Награбоване церковне майно ніколи не використовувалося РНК РФ для закупівлі закордоном продовольства. Гігантські грошові суми та цінності, вилучені в населення окупованих територій згідно ленінських декретів та директив, осіли на таємних рахунках комуністичних лідерів у західних банках. Але це були матеріальні втрати України. Ще відчутнішими втратами стали людські. Жертвою політичних репресій російських більшовиків проти УАПЦ стало 34 єпископів та понад 20 000 священиків і церковних діячів, яких розстріляно і замучено в комуністичних концтаборах. І хоч РПЦ теж зазнала комуністичних переслідувань, однак її структура була збережена, як і провідні кадри, що невдовзі побігли на службу до сталінського режиму. Більш докладна інформація про події в Україні у 1917-1932 рр. розміщена на сайті: http://www.narodnaviyna.org.ua/
| |
| Переглядів: 1042 | |
| Всього коментарів: 0 | |
Пошук
Категорії розділу
| Святі про світ та світ про святих [37] |
|
Творчість вихованців притулку та безпритульних.
[3]
Вірші, малюнки...
|
Категорії каналів
| Святі про світ та світ про святих [37] |
|
Творчість вихованців притулку та безпритульних.
[3]
Вірші, малюнки...
|