П`ятниця, 24.Бер.29, 3:38:20 PM | Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід
RSS

Парафія Вмч. Юрія Переможця.УАПЦ. м. Київ.

The Parish of the Great Martyr, St. George the Victorious.

UAOC. Kyiv

Каталог статей

Головна » Статті » Міжконфесійне життя

Патріярх Київський і всієї України Димитрій. Біогафія.
Патріярх Київський і всієї України Димитрій

Патріярх Димитрій народився 9 грудня 1915 р. в селі Глідне Березівського повіту на півночі Сяніцької землі (тепер Кросненське воєводство в Польщі) в родині Василя та Марії Яремів. Хресне ім’я - Володимир. Володимир Ярема бере участь у шкільних виставах, відвідує читальню «Просвіти», допомагає при церкві як помічник паламаря і дяка, самотужки опанувавши весь комплекс церковного співу. Великий вплив справив приїзд до села еміґрантів з Наддніпрянщини, старшин українського війська, котрі розписували церкву. 1931-1938 у Львові навчається малярства в художника Павла Ковжуна, розписує церкви на Львівщині. Бере уроки з теорії музики, сольфеджіо, дириґування, а потім сам засновує хори. 1938-1939 рр. служить у польському війську, бере участь у перших боях Другої світової війни. Опинився в німецькому полоні. 1942-1944 рр. навчався у Львівській мистецько-промисловій школі під керівництвом проф.Михайла Осінчука. Чіткі національні переконання Володимира Яреми привели його до Організації Українських Націоналістів. З благословення митрополита Андрея Шептицького, який помітив непересічний талант Володимира Яреми, направлений для здобуття духовної освіти до малої семінарії. Навчанню завадила мобілізація до Совєтської Армії та ліквідація Української греко-католицької церкви. Після повернення з війська працював у Національному музеї. Був переконаний у тому, що перехід на православ’я зі збереженням традиційного для Галичини обряду допоможе порятувати Церкву від русифікації та винищення. З цих мотивів згодився прийняти рукоположення й 3 серпня 1947 р. був висвячений архиєпископом Макарієм Оксіюком, братом єпископа Української Автокефальної Православної Церкви Йосифа Оксіюка, на диякона, а 10 серпня 1947 р. ним же - на священика. Деякий час навчався (заочно) в Ленінґрадській духовній академії, але з огляду на національні переконання був відрахований. Служив на парафіях у селах Підгірці (1947-1950), Щирець (1950-1953), у Кам’янці Бузькій (1953-1958), а потім у Львові в Андріївській церкві на Клепарові (1958-1960), в П’ятницькій (1960-1965), Преображенській (1965-1969), Петропавлівській (1969-1993) церквах. На початку 1989 р. звернувся з листом до екзарха Російської Церкви в Україні митрополита Філарета Денисенка з закликом до реабілітації національних Церков, підтримки Церквою патріотичних прагнень українського народу. 19 серпня 1989 р. разом із о.Іваном Пашулею проголосив вихід Петропавлівської парафії м.Львова з-під юрисдикції Московського Патріярхату. Парафія ввійшла до складу Української Автокефальної Православної Церкви на чолі з митрополитом Мстиславом (Скрипником). О.Володимир Ярема став ініціятором і активним учасником проведення Помісного Собору 5-6 червня 1990 р., на якому було прийнято статут Української Автокефальної Православної Церкви й обрано її Патріярха - Святішого Мстислава. Після смерти Патріярха Мстислава й переходу до Російської Церкви та новоствореної Української Православної Церкви Київського Патріярхату більшости єпископів УАПЦ на прохання єпископату, що лишився вірним, протопресвітер Володимир Ярема згодився прийняти чернечий постриг. Уночі з 23 на 24 серпня 1993 р. пострижений з іменем Димитрій на честь свт.Димитрія Ростовського. Постриг з іменем Юліянія прийняла його дружина. 5 вересня 1993 р. в Борисоглібському храмі м.Києва владика Димитрій був висвячений на єпископа. 7 вересня 1993 р. Другий Помісний Собор обрав його на Патріярха Київського і всієї України. 14 жовтня 1993 р. в церкві Спаса на Берестові відбулася інтронізація. За час патріяршества зміг відновити ієрархічну структуру й леґальний статус Української Автокефальної Православної Церкви, здобув великий авторитет безкомпромісною суспільною позицією й захистом Церкви від втручання чужих їй політичних сил. В грудні 1998 – січні 1999 рр. Відвідав США, де мав зустрічі з митрополитом Константином, архиєпископом Антонієм, митрополичою радою УПІЦ в США. Неодноразово звертався до Вселенського Патріярха з проханням очолити рух української православної спільноти до об’єднання. Невтомно працював як проповідник, богослов і мистецтвознавець. Друковані праці пов’язані з проблемами суспільного служіння Церкви (послання до християн України «На порозі 2000 року», цикл послань «Розмови про страшне сьогодення», статті в газетах «Наша віра», «Успенська вежа»), історією іконопису в Україні. Видав книгу «Дивний світ ікон» (Львів: Логос, 1994). Підготував і подав до друку двотомну монографію з історії іконопису. Від часу поїздки до США важко хворів. 1 грудня 1999 р. уклав заповіт, яким застерігав вірних УАПЦ в Україні від вибору патріярха й благословляв після його смерти визнати юрисдикцію глави УАПЦ в діаспорі та УАПЦ в США Константина. Помер у Львові 25 лютого 2000 р. Похований у крипті Петропавлівської церкви м.Львова.
Категорія: Міжконфесійне життя | Додав: Maksym (10.Лют.26)
Переглядів: 591 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Пошук

Соціальні мережі

Наш сайт існує:

Flag Counter
The Parish of the Great Martyr, St. George the Victorious, UAOC. Kyiv. 2007-2016 ©